Bokmålsordboka
måte 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å måte | måter | måta | har måta | måt! |
| måtet | har måtet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| måta + іменник | måta + іменник | den/det måta + іменник | måta + іменник | måtende |
| måtet + іменник | måtet + іменник | den/det måtede + іменник | måtede + іменник | |
| den/det måtete + іменник | måtete + іменник | |||
Походження
av lavtysk maten; jamfør måte (1Значення та вживання
- måle ut, jevne til eller sette sammen så det blir høvelig;
Приклад
- måte til noe
Приклад
- skoen måter ikke til meg