Bokmålsordboka
mæle 4
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å mæle | mæler | mælte | har mælt | mæl! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| mælt + іменник | mælt + іменник | den/det mælte + іменник | mælte + іменник | mælende |
Значення та вживання
slå, kaste eller sparke hardt og planløst;
Приклад
- mæle ballen ut av banen;
- han mælte til ham midt i trynet