Bokmålsordboka
murre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å murre | murrer | murra | har murra | murr! |
| murret | har murret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| murra + іменник | murra + іменник | den/det murra + іменник | murra + іменник | murrende |
| murret + іменник | murret + іменник | den/det murrede + іменник | murrede + іменник | |
| den/det murrete + іменник | murrete + іменник | |||
Походження
norrønt murra; i betydningen ‘knurre’ beslektet med tysk murmeln ‘mumle’Значення та вживання
- knurre, brumme (av misnøye);
Приклад
- folk murrer over skattene
Приклад
- det murret i tanna