Bokmålsordboka
mumle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å mumle | mumler | mumla | har mumla | muml!mumle! |
| mumlet | har mumlet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| mumla + іменник | mumla + іменник | den/det mumla + іменник | mumla + іменник | mumlende |
| mumlet + іменник | mumlet + іменник | den/det mumlede + іменник | mumlede + іменник | |
| den/det mumlete + іменник | mumlete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk; jamfør mule (1Значення та вживання
snakke lavt og utydelig
Приклад
- stå og mumle for seg selv;
- mumle i skjegget