Bokmålsordboka
mirakuløs
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| mirakuløs | mirakuløst | mirakuløse | mirakuløse |
Походження
fra fransk; jamfør mirakelЗначення та вживання
overnaturlig, underfull, utrolig
Приклад
- en mirakuløs helbredelse;
- en mirakuløs redning