Bokmålsordboka
minne 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å minne | minner | minna | har minna | minn! |
| minnet | har minnet | |||
| minte | har mint |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| minna + іменник | minna + іменник | den/det minna + іменник | minna + іменник | minnende |
| minnet + іменник | minnet + іменник | den/det minnede + іменник | minnede + іменник | |
| den/det minnete + іменник | minnete + іменник | |||
| mint + іменник | mint + іменник | den/det minte + іменник | minte + іменник | |
Походження
norrønt minna; av minne (1Значення та вживання
få til å huske eller tenke på
Приклад
- minn meg på at jeg skal ringe til henne;
- smaken minner om jordbær;
- den musikken minner meg om høst