Bokmålsordboka
manne
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å manne | manner | manna | har manna | mann! |
| mannet | har mannet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| manna + іменник | manna + іменник | den/det manna + іменник | manna + іменник | mannende |
| mannet + іменник | mannet + іменник | den/det mannede + іменник | mannede + іменник | |
| den/det mannete + іменник | mannete + іменник | |||
Походження
norrønt manna ‘oppdra til en dyktig mann’; av mannФіксовані вирази
- manne oppsette mot i
- manne seg oppta mot til seg, ta seg sammen