Bokmålsordboka
avhøre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å avhøre | avhører | avhørte | har avhørt | avhør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| avhørt + іменник | avhørt + іменник | den/det avhørte + іменник | avhørte + іменник | avhørende |
Походження
fra tyskЗначення та вживання
Приклад
- bli avhørt av politiet;
- hun skal avhøres i dag