Bokmålsordboka
autorisere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å autorisere | autoriserer | autoriserte | har autorisert | autoriser! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| autorisert + іменник | autorisert + іменник | den/det autoriserte + іменник | autoriserte + іменник | autoriserende |
Вимова
æutoriseˊreПоходження
fra middelalderlatinЗначення та вживання
godkjenne (noe til bruk eller noen til å utøve et yrke);
gi løyve (1, 2)
Приклад
- autorisere helsepersonell