Bokmålsordboka
kuppe
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kuppe | kupper | kuppa | har kuppa | kupp! |
| kuppet | har kuppet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kuppa + іменник | kuppa + іменник | den/det kuppa + іменник | kuppa + іменник | kuppende |
| kuppet + іменник | kuppet + іменник | den/det kuppede + іменник | kuppede + іменник | |
| den/det kuppete + іменник | kuppete + іменник | |||
Значення та вживання
- ta makten i et land ved kupp (1)
Приклад
- militæret kuppet landet
- overta kontrollen eller styringen av noe
Приклад
- hun kuppet hele showet;
- han prøvde å kuppe avstemningen