Bokmålsordboka
kolorere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kolorere | kolorerer | kolorerte | har kolorert | kolorer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kolorert + іменник | kolorert + іменник | den/det kolorerte + іменник | kolorerte + іменник | kolorerende |
Походження
gjennom fransk; fra latin color ‘farge’Значення та вживання
- i musikk: forsyne med koloratur