Bokmålsordboka
klakke
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å klakke | klakker | klakka | har klakka | klakk! |
| klakket | har klakket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| klakka + іменник | klakka + іменник | den/det klakka + іменник | klakka + іменник | klakkende |
| klakket + іменник | klakket + іменник | den/det klakkede + іменник | klakkede + іменник | |
| den/det klakkete + іменник | klakkete + іменник | |||
Походження
beslektet med norrønt klaka ‘låte’Значення та вживання
Приклад
- klakke og slå med en hammer
- gå slik at skoene klaprer mot bakken
Приклад
- de høye hælene klakker når hun går
- om eldre forhold: gjelde (2 ved å knuse testiklene