Bokmålsordboka
assurere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å assurere | assurerer | assurerte | har assurert | assurer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| assurert + іменник | assurert + іменник | den/det assurerte + іменник | assurerte + іменник | assurerende |
Вимова
asureˊreПоходження
fra fransk, av middelalderlatin assecurare; av latin ad ‘til’ og securus ‘trygg’Значення та вживання
Приклад
- assurere mot brann og tyveri