Bokmålsordboka
jubilere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å jubilere | jubilerer | jubilerte | har jubilert | jubiler! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| jubilert + іменник | jubilert + іменник | den/det jubilerte + іменник | jubilerte + іменник | jubilerende |
Походження
gjennom tysk jubilieren, fra middelalderlatin jubilare; jamfør jubelЗначення та вживання
ha jubileum, feire jubileum