Bokmålsordboka
jubel
іменник чоловічий
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| неозначена форма | означена форма | неозначена форма | означена форма |
| en jubel | jubelen | jubler | jublene |
Походження
av middelalderlatin jubilus ‘jublende kor’ (i kirkesang); av latin jubilum ‘gledesrop, jubel’Значення та вживання
stormende glede;
gledesrop
Приклад
- vekke stormende jubel;
- stor jubel over den norske seieren