Bokmålsordboka
arrivere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å arrivere | arriverer | arriverte | har arrivert | arriver! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| arrivert + іменник | arrivert + іменник | den/det arriverte + іменник | arriverte + іменник | arriverende |
Вимова
ariveˊreПоходження
av fransk arriver opprinnelig ‘lande’; av latin ad ‘til’ og ripa ‘bredd, kyst’Значення та вживання
komme (til et sted);