Bokmålsordboka
inkarnere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å inkarnere | inkarnerer | inkarnerte | har inkarnert | inkarner! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| inkarnert + іменник | inkarnert + іменник | den/det inkarnerte + іменник | inkarnerte + іменник | inkarnerende |
Походження
fra latin incarnare, av in- og caro ‘kjøtt’; jamfør in-Значення та вживання
- om guddom: framstå som menneske
- brukt som adjektiv
- den inkarnerte Kristus