Bokmålsordboka
legemliggjøre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å legemliggjøre | legemliggjør | legemliggjorde | har legemliggjort | legemliggjør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| legemliggjort + іменник | legemliggjort + іменник | den/det legemliggjorte + іменник | legemliggjorte + іменник | legemliggjørende |
Значення та вживання
gi (noe abstrakt, immaterielt) legemlig form