Bokmålsordboka
henrive
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å henrive | henriver | henreivhenrev | har henrevet | henriv! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| henreven + іменникhenrevet + іменник | henrevet + іменник | den/det henrevne + іменник | henrevne + іменник | henrivende |
Значення та вживання
Приклад
- la seg henrive til noe;
- bli helt henrevet av noe