Bokmålsordboka
anstille
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å anstille | anstiller | anstilte | har anstilt | anstill! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| anstilt + іменник | anstilt + іменник | den/det anstilte + іменник | anstilte + іменник | anstillende |
Походження
fra tysk ‘stille på plass, arrangere’Значення та вживання
sette i verk;
Приклад
- anstille undersøkelser