Bokmålsordboka
fullbringe
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å fullbringe | fullbringer | fullbrakte | har fullbrakt | fullbring! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| fullbrakt + іменник | fullbrakt + іменник | den/det fullbrakte + іменник | fullbrakte + іменник | fullbringende |
Значення та вживання
Приклад
- det er fullbrakt!