Bokmålsordboka
angre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å angre | angrer | angra | har angra | angr!angre! |
| angret | har angret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| angra + іменник | angra + іменник | den/det angra + іменник | angra + іменник | angrende |
| angret + іменник | angret + іменник | den/det angrede + іменник | angrede + іменник | |
| den/det angrete + іменник | angrete + іменник | |||
Походження
norrønt angraЗначення та вживання
kjenne anger;
ønske ugjort
Приклад
- angre syndene sine;
- jeg angrer ingenting;
- dette kommer du til å angre;
- jeg angrer ikke på at jeg reiste;
- jeg angrer på det jeg sa;
- det skal du få angre
Фіксовані вирази
- angre segvære lei seg for noe en har gjort