Bokmålsordboka
forvirre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forvirre | forvirrer | forvirra | har forvirra | forvirr! |
| forvirret | har forvirret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forvirra + іменник | forvirra + іменник | den/det forvirra + іменник | forvirra + іменник | forvirrende |
| forvirret + іменник | forvirret + іменник | den/det forvirrede + іменник | forvirrede + іменник | |
| den/det forvirrete + іменник | forvirrete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk eller tysk ‘innvikle’, av for- (2 og virre; beslektet med virvarЗначення та вживання
gjøre forvirret (1) eller usikker (4);
bringe ut av fatning
Приклад
- hun lot seg ikke forvirre av alle detaljene;
- rådene forvirrer mer enn de hjelper;
- han ble forvirret bare ved tanken