Bokmålsordboka
fortvile
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å fortvile | fortviler | fortvilte | har fortvilt | fortvil! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| fortvilt + іменник | fortvilt + іменник | den/det fortvilte + іменник | fortvilte + іменник | fortvilende |
Походження
fra lavtysk; av for- (2 og tvileЗначення та вживання
oppgi håpet;
bli fortvilet, resignere (1
Приклад
- hun fortvilte over situasjonen;
- ikke fortvil!