Bokmålsordboka
forhyre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forhyre | forhyrer | forhyra | har forhyra | forhyr! |
| forhyret | har forhyret | |||
| forhyrte | har forhyrt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forhyra + іменник | forhyra + іменник | den/det forhyra + іменник | forhyra + іменник | forhyrende |
| forhyret + іменник | forhyret + іменник | den/det forhyrede + іменник | forhyrede + іменник | |
| den/det forhyrete + іменник | forhyrete + іменник | |||
| forhyrt + іменник | forhyrt + іменник | den/det forhyrte + іменник | forhyrte + іменник | |
Походження
fra lavtysk, eller nederlandsk; av for- (2 og hyre (4Значення та вживання
om eldre forhold: ansette som skipsmannskap
Фіксовані вирази
- forhyre segom eldre forhold: ansettes som skipsmannskap;
ta hyre (1, 1)