Bokmålsordboka
forefalle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forefalle | forefaller | forefalt | har forefalt | forefall! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forefalt + іменник | forefalt + іменник | den/det forefalte + іменник | forefalte + іменник | forefallende |
Походження
fra lavtysk; av fore-Значення та вживання
Приклад
- det kan forefalle