Bokmålsordboka
farge 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å farge | farger | farga | har farga | farg! |
| farget | har farget | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| farga + іменник | farga + іменник | den/det farga + іменник | farga + іменник | fargende |
| farget + іменник | farget + іменник | den/det fargede + іменник | fargede + іменник | |
| den/det fargete + іменник | fargete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk; av farge (1Значення та вживання
- gi (en annen) farge (1, 1)
Приклад
- farge klær;
- farge håret;
- tøy som farger av i vask