Bokmålsordboka
reime
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å reime | reimer | reima | har reima | reim! |
| reimet | har reimet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| reima + іменник | reima + іменник | den/det reima + іменник | reima + іменник | reimende |
| reimet + іменник | reimet + іменник | den/det reimede + іменник | reimede + іменник | |
| den/det reimete + іменник | reimete + іменник | |||
Значення та вживання
feste med reim (1);
knytte (sko)