Bokmålsordboka
protokollføre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å protokollføre | protokollfører | protokollførte | har protokollført | protokollfør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| protokollført + іменник | protokollført + іменник | den/det protokollførte + іменник | protokollførte + іменник | protokollførende |
Значення та вживання
føre inn i protokoll (1);