Bokmålsordboka
protokollere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å protokollere | protokollerer | protokollerte | har protokollert | protokoller! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| protokollert + іменник | protokollert + іменник | den/det protokollerte + іменник | protokollerte + іменник | protokollerende |
Походження
fra middelalderlatinЗначення та вживання
føre inn i protokoll