Bokmålsordboka
druse 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å druse | druser | druste | har drust | drus! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| drust + іменник | drust + іменник | den/det druste + іменник | druste + іменник | drusende |
Значення та вживання
- kaste eller sparke hardt og målrettet i en bestemt retning;
Приклад
- druse ballen i mål;
- druse snøballen i veggen
- falle tungt;
Приклад
- druse i bakken
Приклад
- politiet var på vei, så jeg druste av gårde;
- hun druste gjennom spillelista