Bokmålsordboka
doktorere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å doktorere | doktorerer | doktorerte | har doktorert | doktorer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| doktorert + іменник | doktorert + іменник | den/det doktorerte + іменник | doktorerte + іменник | doktorerende |
Походження
av middelalderlatin doctorare; jamfør dokterЗначення та вживання
(prøve å) helbrede, kurere (1)
Приклад
- doktorere søvnløshet