Bokmålsordboka
dissosiere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å dissosiere | dissosierer | dissosierte | har dissosiert | dissosier! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| dissosiert + іменник | dissosiert + іменник | den/det dissosierte + іменник | dissosierte + іменник | dissosierende |
Походження
av latin dis- og sociare ‘forene’Значення та вживання
- i psykologi: koble fra eller skille elementer som hører sammen; motsatt assosiere (1);
Приклад
- som en mestringsstrategi begynte hun å dissosiere
- kløyve molekyl(grupper) i atom(grupper) eller ioner;
Приклад
- denne syren dissosierer til bikarbonationer og hydrogenioner