Bokmålsordboka
dissentere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å dissentere | dissenterer | dissenterte | har dissentert | dissenter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| dissentert + іменник | dissentert + іменник | den/det dissenterte + іменник | dissenterte + іменник | dissenterende |
Походження
fra latin ‘ha en annen mening’Значення та вживання
ha eller hevde avvikende mening;
komme med dissens
Приклад
- unngå å dissentere for å bremse rettsutviklingen