Nynorskordboka
øne
øna
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å ønaå øne | øner | ønte | har ønt | øn! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| ønt + іменник | ønt + іменник | den/det ønte + іменник | ønte + іменник | ønande |
Походження
jamfør svensk målføre stå å öna ‘ikkje bli ferdig’Значення та вживання
stire lenge sanselaust, fortulla, vilt eller tvilrådig;
glane, stire måpande, i stor undring eller dumt på noko
Приклад
- bjørnen er visst i nærleiken, krøtera står og øner oppover;
- stå ikkje så og øn!
- ungane ønte på dei framande