Nynorskordboka
ultimatum
іменник середній
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| неозначена форма | означена форма | неозначена форма | означена форма |
| eit ultimatum | ultimatumet | ultimatum | ultimatuma |
Походження
frå mellomalderlatin; samanheng med ultimoЗначення та вживання
absolutt krav som det finst klargjorde konsekvensar av å motsetje seg
Приклад
- stille eit ultimatum;
- nabolandet fekk ultimatumet: tilbaketrekking eller krig