Nynorskordboka
triumfere
triumfera
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å triumferaå triumfere | triumferer | triumferte | har triumfert | triumfer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| triumfert + іменник | triumfert + іменник | den/det triumferte + іменник | triumferte + іменник | triumferande |
Походження
frå latin; jamfør triumfЗначення та вживання
- briske seg stolt;jamfør triumferande
Приклад
- triumfere på grunn av sigeren
- vinne stort;sigre
Приклад
- han triumferte over alle konkurrentane