Nynorskordboka
stue 2, stuve 1
stua, stuva
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å stuaå stue | stuar | stua | har stua | stu!stua!stue! |
| å stuvaå stuve | stuvar | stuva | har stuva | stuv!stuva!stuve! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| stua + іменник | stua + іменник | den/det stua + іменник | stua + іменник | stuande |
| stuva + іменник | stuva + іменник | den/det stuva + іменник | stuva + іменник | stuvande |
Походження
frå lågtyskЗначення та вживання
pakke eller stable tett;
jamfør stuande
Приклад
- stue lasta forsvarleg;
- dei stuar bagasje bak i bilen;
- ho har stua bort vinterutstyret