Nynorskordboka
statuere
statuera
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å statueraå statuere | statuerer | statuerte | har statuert | statuer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| statuert + іменник | statuert + іменник | den/det statuerte + іменник | statuerte + іменник | statuerande |
Походження
frå latin ‘stille opp, stille fram’Значення та вживання
i jus: fastslå, fastsetje
Приклад
- statuere ei plikt
Фіксовані вирази
- statuere eit eksempelreagere strengt til åtvaring for andre