Nynorskordboka
spurte
spurta
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å spurtaå spurte | spurtar | spurta | har spurta | spurt!spurta!spurte! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| spurta + іменник | spurta + іменник | den/det spurta + іменник | spurta + іменник | spurtande |
Походження
frå engelsk ‘ta i på spreng’Значення та вживання
- auke farten og tempoet i eit løp, særleg i siste delen
Приклад
- spurte frå resten av feltet
- springe fort
Приклад
- spurte for å nå bussen