Nynorskordboka
ruffe
ruffa
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å ruffaå ruffe | ruffar | ruffa | har ruffa | ruff!ruffa!ruffe! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| ruffa + іменник | ruffa + іменник | den/det ruffa + іменник | ruffa + іменник | ruffande |
Походження
lågtysk ruffen ‘støyte’Значення та вживання
gjere frå seg eit arbeid i ein fart;
drive på med kraft
Фіксовані вирази
- ruffe segskunde seg