Nynorskordboka
predestinere
predestinera
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å predestineraå predestinere | predestinerer | predestinerte | har predestinert | predestiner! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| predestinert + іменник | predestinert + іменник | den/det predestinerte + іменник | predestinerte + іменник | predestinerande |
Вимова
utt òg -eˊreПоходження
av latin pre- og destinare ‘fastsetje’; jamfør pre-Значення та вживання
avgjere ein lagnad på førehand
Приклад
- vere predestinert til noko