Nynorskordboka
polere
polera
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å poleraå polere | polerer | polerte | har polert | poler! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| polert + іменник | polert + іменник | den/det polerte + іменник | polerte + іменник | polerande |
Походження
frå latinЗначення та вживання
- pusse eller gni ei overflate (til dømes med kjemisk middel) slik at ho blir glatt og blank
Приклад
- han polerer bilen
- i overført tyding: finpusse (2), kultivere (4)
- brukt som adjektiv:
- polerte manerar;
- eit polert språk