Nynorskordboka
onomatopoetikon, onomatopoetikum
іменник середній
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| неозначена форма | означена форма | неозначена форма | означена форма |
| eit onomatopoetikon | onomatopoetikonet | onomatopoetikon | onomatopoetikona |
| eit onomatopoetikum | onomatopoetikumet | onomatopoetikum | onomatopoetikuma |
Походження
frå gresk , av onoma ‘namn, ord’ og poiein ‘skape’Значення та вживання
lydhermande ord;
Приклад
- 'mjaue' er eit onomatopoetikon