Nynorskordboka
mæte
mæta
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å mætaå mæte | mæter | mætte | har mætt | mæt! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| mætt + іменник | mætt + іменник | den/det mætte + іменник | mætte + іменник | mætande |
Походження
norrønt meta ‘måle, verdsetje, vyrde’; av svensk mäta ‘måle’Значення та вживання
Приклад
- ho var ikkje mykje mætt;
- dei mætte det ikkje