Nynorskordboka
murre
murra
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å murraå murre | murrar | murra | har murra | murr!murra!murre! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| murra + іменник | murra + іменник | den/det murra + іменник | murra + іменник | murrande |
Походження
norrønt murra, i tydinga ‘knurre’ samanheng med tysk murmeln ‘mumle’; jamfør mure (3Значення та вживання
- knurre, brumme (av misnøye);
Приклад
- folk murra mot skatteauken
Приклад
- det murra i hovudet