Nynorskordboka
koagulere
koagulera
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å koaguleraå koagulere | koagulerer | koagulerte | har koagulert | koaguler! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| koagulert + іменник | koagulert + іменник | den/det koagulerte + іменник | koagulerte + іменник | koagulerande |
Походження
av latin coagulare ‘storkne’Значення та вживання
storkne, stivne, levre seg
Приклад
- blodet koagulerer;
- eggekvite koagulerer ved koking