Nynorskordboka
keie
keia
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å keiaå keie | keiar | keia | har keia | kei!keia!keie! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| keia + іменник | keia + іменник | den/det keia + іменник | keia + іменник | keiande |
Значення та вживання
gjere eller vere kei (2, 1);
Приклад
- læraren vil ikkje keie elevane
Фіксовані вирази
- keie segha det keisamt
- dei sit ikkje inne og keiar seg