Nynorskordboka
kapitulere
kapitulera
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kapituleraå kapitulere | kapitulerer | kapitulerte | har kapitulert | kapituler! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kapitulert + іменник | kapitulert + іменник | den/det kapitulerte + іменник | kapitulerte + іменник | kapitulerande |
Походження
gjennom fransk; frå mellomalderlatin capitulare, opphavleg ‘setje opp i hovudpunkt’Значення та вживання
- gje seg over til fienden (på visse vilkår)
Приклад
- regjeringshæren kapitulerte
- i overført tyding: gje tapt
Приклад
- partiet vil ikkje kapitulere på dette punktet