Nynorskordboka
irritabel
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| irritabel | irritabelt | irritable | irritable |
Походження
av latin irritabilis, av irritare; jamfør irritereЗначення та вживання
- utolig (2), særs kjenslevar, sår (2, 1)
Приклад
- ha ein irritabel hals
- som lett blir irritert, som lett mistar humøret
Приклад
- sliten og irritabel